Одного похмурого та ранньовесняного дня ми вирушили до Черкас. Зі столиці 4 години на автівці – і ми на місці.
Точка, з якої почали прогулянку Черкасами, – бульвар Шевченка, біля скверу «Юність». На годиннику 10:00 ранку.
Намітили собі маршрут по точках, щоб побачити усе, що хотіли (він тут ). Точок вийшло 9. Найбільше цікавила нас пам’ятка Черкас, що зовсім не характерна для звичайного українського міста – храм Білий Лотос. Він (і ще кілька місць) якраз і роблять місто Черкаси незвичайним.
Запаслися запашною кавою «з собою» - і вирушили у напрямку набережної.
Першою на шляху трапилася Черкаська обласна державна адміністрація – будинок у стилі Радянського Союзу, монументальний. За ним – будівля музею Кобзаря Т.Г. Шевченка. Відвідувати музеї ми не планували, тому попрямували до Храму.
Коротший шлях пролягав через приватний сектор. Люди траплялися на шляху рідко, бо то був робочий день, до того ж холодно.
Що ми бачили по дорозі? Згадку про Гайда-фест на паркані, мальовничі «заброшки», старий класичний ГАЗон, голубятню у дворі та паркан з покришок. Гортайте фото, так наглядніше.
Доречі, про Гайда-фест. Проведення в Черкасах цього масштабного музично-мистецького фестивалю планують у 2019-му році. Культурний захід має на меті зібрати тисячі гостей з інших міст країни. У програмі: музична сцена, гурткова галявина, всеукраїнський зліт автостоперів та мандрівників, ярмарка hand-made, майстер-класи, спортивна галявина, наметове містечко, пішохідні екскурсії містом. Фестиваль просуває сучасну українську культуру та активний і тверезий відпочинок. Якщо багато народу проголосує за виділення грошей з бюджету, то фестиваль буде реалізовано структурними підрозділами міської ради міста Черкаси протягом 2019 року.
Нарешті дісталися Храму. Він вражає як незвичною для цієї місцини архітектурою, так і своєю аурою. Ця будівля є найбільшим буддійським храмом у Європі. Насправді це - військовий Храм древньолаоської школи кунг-фу «Ша-Фут-Фань» - клан п'яти бойових котів. Тут усі охочі мають змогу вивчати тайський бокс, основи самооборони, кунг–фу з формою техніки лаоської школи, йогу, східні танці, практику правильного дихання, основи зцілення, опановувати таємниці чайної церемонії.
Це єдиний у світі Храм Військових мистецтв, який, не дивлячись на час інформаційних технологій, все одно продовжує будуватися учнями згідно давніх традицій. Ідея започаткувати храм з'явилася у голови буддистської громади Черкащини Володимира Скубаєва після шестирічного паломництва до Лаосу у 70-х роках. Храм "Білий Лотос" збудований в 1990 році і є прообразом буддійського храму в Лаосі.
Храм знаходиться на місці «розлому» земної кори - місце дії торсіонного поля, яке є потужним енергетичним джерелом. Торсіонне поле - вихор енергії, що обертається тільки за годинниковою стрілкою навколо енергетичного стовпа, який виходить з землі прямо до космосу. Та й місце побудови Храму є легендарним. Він стоїть на території давнього священного міста Алтин-Чаркас, де колись знаходився ведичний Храм Воїнів Світла, ім'я якого Храм Висхідного Сонця. Це місце безпосередньо має зв'язок з нашими легендарними і непереможними предками - козаками-Чаркасами, Характерниками. Тут вони отримували ініціації і посвячення у Великі Знання, завдяки яким ставали невразливими і досконалими воїнами - так говорять стародавні легенди і перекази, які збереглися до сьогодення.
На зовнішньому дворі Храму ми бачили статуї Будди, піраміду, а біля входу до храму стоїть Біла ступа, яка є символом жіночої енергії, Всесвіту та земних стихій. Вона символізує просвітлений розум Будди і є священною спорудою буддизму. Кожна її складова має особливе значення - перші частини символізують п'ять елементів, що утворюють Всесвіт - це: земля, повітря, вогонь, вода і ефір. А кола нагорі - це етапи свідомості на шляху до Просвітлення.
На території храму встановлена альтернатива Білій - Чорна ступа (чоловіча енергія), під якою розташована пірамідальна кімната з каменем космічного походження Бен-Бен, вершина якого спрямована донизу. Розповідають, що сильна енергетика фігури здатна заряджати людину позитивною енергією і навіть зцілювати.
Біля храму є пагорб, на якому височіє хрест та обладнана галявина – ймовірно, для занять на вулиці влітку. З пагорба відкривається чудовий вид на простори водосховища.
Поки ми ходили навколо храму, з нього постійно було чутно медитаційні співи, а на дверях незвичні і неоднозначні малюнки.
Ми наївно думали потрапити всередину, але приємний жіночий голос повідомив, що Храм відкритий для екскурсій тільки по неділях, о 12:00. Для участі необхідно зареєструватися за телефоном (097) 297-71-96. Сама екскурсія являє собою відвідування Храму, його території, залів, основних реліквій, а також церемоній чаювання. Але фотографувати всередині вони не дозволяють. Тому ми взяли максимум від огляду Храму зовні.
Пляж у Черкасах – це мабуть друга за списком перлина Черкас, після Храму. Він не тільки приємний і чистий, а і дуже мальовничий. Ми знайшли голову діда, витесану з пня, що лишився від старого величезного дерева. Дід додав ще більше атмосферності пляжним фото та цілком прийняв участь у нашій фотосесії.
Наступна точка нашого маршруту – парк «Долина Троянд» - чудовий! Лавочки, фонтан, газончики, дерева, і бонусом – вихід до води – все, що треба для міського лаунжу. На вході до парку зустріли симпатичну ковану лавочку, на якій вказані автори-ковалі. Стовідсотково тут фотографуються молодята на весіллях або закохані під час фотосесії типу love story.
Потім, взявши гарячого обліпихового чаю у ларьку, присіли на стільцях, що формують 12 годин величезного бронзового сонячного годинника з лелекою у центрі замість стрілки – по мотивах легендарного роману Ільфа і Петрова. Парк зачарував нас. Усі, хто потрапляє сюди, повинні присісти на лавочку, бо інакше ніяк не можна.
Мабуть, ще краще тут влітку – центром уваги стає фонтан, що б’є з підлоги.
З парку виходили вздовж паркану, на якому намальована картина з зображенням станції метрополітену. Малюнок тягнеться метрів на 200, поки паркан не зникає за поворотом. Повертаємо за ним на Замковий узвіз – і там чекає сюрприз – зображення парканового муралу продовжується, але тут воно інше. На малюнку - кольоровий казковий замок, ймовірно, навіяний автору муралу назвою вулиці.
Рушаємо вулицею і зустрічаємо стару будівлю з ажурним кованим навісом. Стара архітектура міста прикрашає його на кожному кроці.
Сучасна будівля музею зведена в 1985 р. в історичному центрі міста, поруч з Пагорбом Слави (Замковою горою), одразу привертає увагу. Проект будівлі розробили місцеві архітектори. Поруч - величезна територія і кам’яні сходи на наступну нашу точку маршруту, з якої все видно з висоти.
Ми опинилися на високому пагорбі разом з молодшою сестрою нашої київської Батьківщини-матері. Висота черкаської – 10 м (для порівняння, висота київського монументу – 62 м). Черкаська Батьківщина-мати зведена у пам'ять про загиблих мешканців міста в роки німецько-радянської війни. У її піднятій правій руці знаходиться чаша з Вічним вогнем, ліва рука звернена вперед, до ритуальної площі. На гранітній стіні, що підпирає пагорб, висічені 904 прізвища воїнів-черкащан, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.
Нам пощастило, що на Пагорбі Слави нікого, крім нас, не було. Довго стояли та не могли намилуватися панорамами, що відкрилися нам з нього. Все узбережжя Черкас, як на долоні, і парк «Долина Троянд», і сквер Богдана Хмельницького, який теж є у нашому списку – а звідси він виглядав дуже мило. Не хотілося покидати пагорб, але часу обмаль – треба побачити усе!
Наш шлях лежав повз Свято-Троїцький Собор, будівля якого є вже четвертим втіленням місцевої головної церкви. Історія її почалася у 1670-му році, коли було збудовано першу дерев’яну церкву. У 1745 році було зведено другу церкву, яка пережила роки найголовнішої у місті, а з середини 19 ст. почала саморуйнуватися. У 1861 році було розпочато будівництво нової церкви вже на місці, де зараз розташовано Пагорб Слави. Храм деякий час пропрацював, але 1956 року все ж таки був закритий. Будівлю передали міському спортивному товариству, а церковну громаду зняли з реєстрації як таку, що не має власного приміщення. Дорогоцінні предмети були передані на користь держави, ікони спалили, хрести з куполів зняли. У1961 році будівлю взагалі було зруйновано за допомогою вибухівки, а на її місці звели сучасний Пагорб Слави. Сучасна будівля церкви зводилась у 1980-их роках і була освячена у 1991 році.
Біля Свято-Троїцького Собору, посеред площі, височіє монумент борцям за волю. Він також має назву Меморіал пам’яті Небесної Сотні та загиблих в АТО. Це конусоподібний гранітний обеліск висотою 15 метрів. Біля підніжжя – вісім плит, на яких зазначено різні періоди боротьби українців за незалежність – від Київської Русі донині.
На вершині обеліска встановлена двометрова бронзова скульптура архистратига Михаїла, покровителя воїнів.
Далі рушили до того милого скверу, який бачили з висот пагорба – сквер Богдана Хмельницького. У ньому теж є оглядовий майданчик з панорамою на парк Троянд, лавочки та доріжечки, але сквер є сквер – він більш затишний.
Ця будівля неодмінно приверне вашу увагу, якщо ви проїдете повз неї. Візитна картка Черкас, блакитний палац - будівля колишнього готелю «Слов'янський», що побудований на замовлення одного з найвідоміших у свій час підприємців Скорини за проектом архітектора Владислава Городецького в кінці XIX століття. Блакитний палац побудовано з елементами таких стилів, як класицизм і модерн, а також має запозичення з будівель середньовічної близькосхідної архітектури. Зараз будинок реставровано, і у ньому розміщується Черкаське відділення АТ "Альфа-Банк" №1.
Цікаво, що у Черкасах вже існує гід по місту – зручний та зрозумілий – це таблички з QR-кодами на дорозі. Якщо ви вирішите скористатися, то вам доведеться шукати 14 чайок – рівно стільки у місті найголовніших пам’яток на думку створювачів гіда. Це є спільний проект мобільного оператора «Vodafone Україна» та Черкаської міської ради. Ми просто не знали, що тут вже є унікальна пішохідна екскурсія найцікавішими локаціями міста з безкоштовним додатком для розпізнавання QR кодів, і натрапили на QR-код випадково, в кінці нашої подорожі. Детальніше про проект тут.
Весь наш тріп зайняв 5 годин, вже о 15:00 ми присіли обідати у чудовому грузинському ресторані, який обрали за назвою – Буба. Нам просто здалося, що Буба – це найкраща лагідна назва для того, кого ти любиш. У виборі ми не розчарувалися, бо у Бубі дійсно готують смачно.
Що ж, місто Черкаси, ти приємно вразило! Ми і не підозрювали, що тут так гарно. А значить, до зустрічі у майбутньому!
Автор статті та фото: Колеснікова Олена
За підтримки
Проект реалізовано у співпраці з Google в рамках кампанії «Цифрове перетворення України»
Використання матеріалів сайту і копіювання інформації без письмового дозволу заборонено.©2017—2021 Мандруй Україною. Всі права захищені. Зроблено в студії Jam Digital